"З БОГОМ В СЕРЦІ"

Бог дарує життя кожній людині не випадково, але маючи при цьому певні цілі та призначення. Завдання батьків - допомогти дитині відкрити та реалізувати всі ті дари і таланти, якими Господь наділив її. Вихованням займаються держава, школа, церква і сім'я. Але вирішальне значення в цьому процесі належить сім'ї, і саме з батьків Господь спитає про те, як вони виховали своїх дітей: «І ви, батьки, не дратуйте дітей ваших, а виховуйте їх у вченні та настановленні Господнім»

Виховання дітей необхідне для таких цілей:

а) наставляння щодо подолання негативного впливу гріховного світу;
б) передача духовних істин, досвіду та знань;
в) приведення до Христа та утвердження в вірі;
г) підготовка майбутніх членів церкви, гідної зміни служителів Божих. Наставляти необхідно ще «на початку шляху», коли душа дитини податлива і незаплямована гріхом. «Наставляй юнака на початку шляху його: він не ухилиться від нього аж до старості» (Пр.22:6). Процес виховання починається з народження і триває до повної самостійності людини.

Фундаментом, на якому будується християнське виховання, є Слово Боже: «Як юнакові утримувати в чистоті шлях свій? Пильнувати за собою згідно зі Словом Твоїм» (Пс.118:9). Не покладання на свої сили і досвід, а тільки цілковите покладання на Господа, Його любов і благодать є джерелом та гарантією правильного виховання.

Дисципліна і навчання слухняності. Дисциплінування - це навчання дитини навичкам і правилам, що допоможуть їй контролювати саму себе, скерують її, дадуть простір Богові в її серці та приберуть в ній гріховне. Правила без любові і розсудливості - це законництво, і вони призводять до бунту, але надмірна поблажливість і мовчазне допущення безпорядку - це безвідповідальність, що призводить до падіння. Сім'я без дисципліни - це будинок, побудований на піску, що не встоїть. Перш за все необхідно навчати своїх дітей послуху батькам: «Діти, будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господеві приємне!» (Кол.3:20). Це основа всякої покори: у церкві, в сім'ї, на роботі.

Авторитет батька і матері в сім'ї повинен бути незаперечним, тому що Бог дав його батькам. Цей авторитет і влада не пригнічують особистість дитини і не вгашають любов до неї. Дисципліна не скасовує любові і не суперечить їй, тому що: «кого Бог любить, того карає, і б'є кожного сина, якого приймає!» Коли ви терпите кару, то Бог поводиться з вами, як з синами, бо чи є такий син, якого батько не карав би?»(Євр.12:6,7). Дисципліна передбачає встановлення правил і розумних меж, а також контроль за виконанням цих правил. Дитина повинна чітко розуміти, що від неї вимагається, тому правила батьків повинні бути конкретними і реальними для виконання. Розумний контроль передбачає знання того, де, з ким і чим займається дитина, і вимога від неї розумної звітності, але необхідно при цьому уникати зайвих підозр і причіпок, щоб не посіяти образ та ворожнечі. Дисципліна - це також мудре застосування покарань: «Хто шкодує різки своєї, той ненавидить сина; а хто любить, той з дитинства карає його» (Пр.13:25). Біблія вчить, що правильне застосування покарання ґрунтується не на злобі, лицемірстві або ненависті до дітей, а на піклуванні, любові і бажанні відвернути їх від зла та гріха.

При покаранні:

а) не повинно бути гніву: «бо гнів людини не творить правди Божої» (Як.1:20). Емоції повинні бути під контролем, тому що коли батьки виходять із себе і ними опановує злість, тоді дається місце дияволу, а покарання перетворюється на побиття;

б) покарання має бути справедливим, своєчасним і зрозумілим (за що). Не слід фізично карати дитину, яка ще не здатна розуміти, що можна робити, а що не можна;

в) необхідно пам'ятати, що кожна дитина - це жива душа, унікальна особистість, яку потрібно берегти і поважати. Тому неприпустимі будь-які форми образ, насмішок і принижень. За покаранням обов'язково повинні слідувати прощення, аналіз вчинку та повчання.

Як християни мають виховувати своїх дітей? Що про це говорить Біблія?

Кілька десятиліть тому биття дітей було звичною справою. В останні роки воно, як і інші методи тілесного покарання, почало замінюватися іншими способами, що виключають фізичне насильство. Биття дітей було також визнане незаконним у деяких країнах. Багато батьків бояться карати своїх дітей, оскільки ті можуть поскаржитися у відповідні служби, і їх просто позбавлять батьківських прав. Не зрозумійте нас неправильно – ми в жодному випадку не намагаємося виправдовувати знущання над дітьми. Дитина ніколи не має піддаватися фізичному покаранню, яке може завдати їй шкоди. Тим не менше, згідно з Біблією, своєчасне і помірне фізичне покарання дітей не є чимось поганим, а навпаки – сприяє благополучному і правильному вихованню.

Багато книг Біблії навіть закликають батьків до фізичного покарання дітей. Вони, в основному, закликають батьків не боятися карати своїх дітей, адже ті від цього не помруть, але, можливо, це допоможе їм уникнути смерті в майбутньому (Приповісті 13:24; 22:15; 20:30). Біблія придає великого значення покаранню, як такому, і розглядає його як щось обов’язкове для кожного з нас. Його вплив тим сильніший, чим ми є молодші. Тобто, покарання робить нас кращими, більш порядними. Діти, яких не карали за непослух, не мають поваги до будь-якого авторитету і, відповідно, не забажають добровільно підкорюватися волі Божій і слідувати за Ним. Бог використовує покарання як можливість направити нас на вірний шлях і дати нам шанс добровільно покаятися у вчиненому (Псалом 93:12; Приповісті 1:7; 6:23; 12:1; 13:1; 15:5; Ісаї 38:16; Євреям 12:9). Тут згадано лише декілька текстів, що говорять про позитивний бік покарання.
Тож у чому суть проблеми? Справа в тому, що вже багато років батьки виявляються занадто пасивними або надмірно агресивними, коли справа доходить до виховання своїх дітей. Тим, кому биття видається неприйнятним методом, просто бракує вміння виховувати своїх дітей і направляти їх у вірне русло. Як результат – діти виростають зухвалими і непослушними. Це принесе їм значно більше шкоди у майбутньому. «Різка й поука премудрість дають, а дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою» (Приповісті 29:15). Однак є також батьки, які неправильно тлумачать слова Біблії щодо покарання, і карають дітей лише для задоволення своєї жорстокості.
Покарання використовується для направлення людини на вірний шлях. «Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведності!» (Євреям 12:11). Божественна дисципліна – це любов! Такої ж моделі мають дотримуватися батьки щодо своїх дітей. Биття в жодному разі не повинне викликати тривалих больових відчуттів, це мають бути легкі хлопки (краще всього по заду, де менш за все відчувається біль), які зможуть пояснити дитині, що є поганим. Ніколи покарання не має використовуватися як вихід батьківської злості чи розчарування.

Заповіді толерантного підходу до виховання дітей:

1.Ніколи не карайте дітей. Головну увагу приділяйте не стільки корекції поведінки дитини, як налагодженню довірливих стосунків з нею.

2.Не засуджуйте або схвалюйте вчинки дитини - їх слід аналізувати та розуміти.

3.Ставте перед дитиною конкретні вимоги та чітко пояснюйте їй, чому в тій або іншій ситуації слід діяти так, а не інакше.

4.Не критикуйте дитину за неуспішність, а тим паче не виставляйте на посміх, не докоряйте і не принижуйте, її помилки - це, насамперед, ваші помилки.

5.У вихованні не ставайте "над дитиною", а коли й доведеться це зробити, то лише для її захисту.

6.Уважно слухайте дитину, заохочуйте її ділитися своїми турботами.Співчувайте їй під час розмови, ненав'язливо спрямовуйте на прийняття правильного рішення.

7.Хваліть дитину від душі, вірте в неї і довіряйте їй, а головне -любіть її лише за те, що вона дитина.

8.Пам'ятайте: порівнювати дитину можна тільки з нею самою -сьогоднішню із вчорашньою.

9.Пам'ятайте: повага передбачає відсутність насильства. Нехай дитина росте й розвивається такою, якою її створив Господь. Повага - це здатність усвідомлювати унікальну індивідуальність дитини. Любов - означає віддати іншому свою радість, свій інтерес, свої розуміння, знання, почуття.